«De profundis»

leopolis multiplex започатковує інтелектуальну дискусію про Львів, що шукає відповідей на важливі запитання. Яким містом є сучасний Львів: типово радянським чи сучасним європейським?

Чи можливо збагнути природу людських комплексів? Де шукати справжні причини наших найпарадоксальніших учинків, слів, думок? Чому в кожному іноді проступають риси, які нерідко вражають нас самих? Чи психоаналіз – панацея, чи лише перша і не завжди безпечна спроба проникнути в найбільшу таємницю людини – таємницю її психіки?

Наскрізний сюжет цієї книжки – тривалий і складний, крізь усе ХХ століття, процес модернізації українського письменства.

Одне  з найвідоміших досліджень німецького кіна – від етапу становлення, експресіоністичних експериментів аж до мюзиклів, – що вплинуло на розвиток науки про кіно ХХ століття. Важливість цієї книжки – у запропонованій методології аналізу впливу кіна на соціум і націю загалом.

Провокативні, часом відверто епатажні есеї відомої сучасної письменниці Євгенії Кононенко присвячені передовсім героям і героїням української та світової культури.

Есеїстика Івана Андрусяка сповнена того віками усталеного «порядку речей», що властивий насамперед міфологічному мисленню.

Це збірка есеїв – коротка оповідь про сюжети з неподієвої і негероїчної історії.

Не мати досі виданих в Україні (тим більше – українською мовою) книжок Померанцева – досить кричуща прогалина...

Ця книжка – своєрідний «путівник» сторінками сучасної української прози.

Сергій Грабар – письменник з унікальним досвідом. Він не лише знає багато цікавого про старожитній і навіть достарожитній Київ, а й по-особливому відчуває атмосферу, дух Міста. А головне – так переконливо, художньо достовірно передає у своїх есеях-новелах цю атмосферу, що її відчуваємо та перепроживаємо й ми, читачі.

Неможливо вгадати «з першого погляду», де розташований цей пляж, якої національності фотограф (та й герої знимки) і що станеться з цими засмаглими молодими людьми за годину, день, місяць. Київ, Туруханів острів, 1943 рік, невідомий мадярський фотограф, який не мав жодних ідеологічних настанов і просто знимкував життя, зафіксував веселу компанію, що складається з тих, хто «прийшов» у це місто і жив тут «до приходу». Тобто – з окупантів і колаборантів.

До книги «Письмо з околиці», яку Анатолій Дністровий жартома окреслює як «ultra lait публіцистика», увійшли мікроесеї, авторські колонки, вибрані статті, записи з нотатника й блоґу, більшість із яких упродовж 2000–2009 років широко друкувалася в часописах та інтернет-виданнях.

Головна ідея збірки есеїв Івана Ципердюка – людина як цінність. Ми часто не усвідомлюємо цього за щоденною метушнею – але ж тоді перестаємо бути самі собою. Це культурна, психологічна, житейська атмосфера невеликого галицького міста з його традиціями, специфічним світоглядом, свого роду навіть аурою, а головне – напрочуд цікавими людьми.

Жодна фігура в українській історії так глибоко й так безкомпромісно не розділяє сучасну Україну, як Степан Бандера. Ба більше: жодна українська історична постать не викликає такої бурі почуттів у найближчих сусідів України – Польщі, Росії та, меншою мірою, Ізраїлю й Німеччини; а також у тих країнах, де є чисельна українська діаспора, – у Канаді й США.

Румуни, угорці, поляки, роми, словаки, німці, чехи, волохи, євреї, українці – гуцули та бойки… Кожна з цих спільнот має свою історичну долю на клаптику землі під Карпатами у 12 тисяч квадратних кілометрів.

Перед вами книжка, яку Роман Шпорлюк готував разом із видавництвом для українського читача, передовсім – молодого читача.

Під цією майже чорною обкладинкою ховається збірка есеїв одного з найконцептуальніших письменників-модерністів сучасної української літератури. Тож якщо четвер для вас не лише один із семи днів тижня – ця книга саме для вас.